Ярів Левін

Жоден міністр в уряді не ототожнюється з одним-єдиним питанням так, як Ярів Левін — із планом зміни судової системи: «судовою реформою», як її називають прихильники, і «режимним переворотом», як її називають противники. Представлений ним у січні 2023 року, коли він був міністром юстиції та віцепрем'єром, цей план розпалив одне з найгостріших суспільних протистоянь в історії держави, і вердикт публіки щодо Левіна на JudgeMarket відповідно розколотий: прихильники бачать у ньому того, хто відновлює баланс між гілками влади, а противники — того, хто підриває незалежність судів. Це поляризований вердикт, а не прохолодний. Боротьба не вщухла й після того, як у січні 2024 року Вищий суд справедливості скасував закон про відміну принципу розумності: у березні 2025 року Кнесет ухвалив закон про зміну складу Комісії з добору суддів, який набуде чинності лише в Кнесеті наступного скликання; Левін відмовляється визнавати Іцхака Аміта головою Верховного суду і близько півтора року блокував призначення суддів, доки в травні 2026 року Вищий суд справедливості не зобов'язав його скликати комісію. Юридична радниця уряду заявила, що, заморожуючи призначення, він діє всупереч закону, тоді як сам він подає близько 290 суддів і судових реєстраторів, призначених за його каденції, як справжню революцію в призначеннях; тим часом вакантні місця у Верховному суді залишаються незаповненими. На праймеріз «Лікуду» в серпні 2026 року він посів третє місце, після Елі Коена та Аміра Охани, тож іде четвертим у списку на виборах 27 жовтня. У верхівці «Лікуду» він найвиразніша ідеологічна фігура, і оскільки його становище майже повністю спирається на одне питання, суспільна оцінка щодо нього чутлива до кожного повороту в ньому: рішення за петиціями проти закону про комісію, просування чи гальмування реформи, а також самі результати виборів, які визначать, у якому політичному складі працюватиме комісія, коли закон набуде чинності.