Трой Джексон

Репутацію Троя Джексона викували в лісах півночі Мену, а не у Вашингтоні: лісоруб у п'ятому поколінні з округу Арустук, який прийшов у політику через прикордонну блокаду 1998 року проти найму канадських робітників, а згодом піднявся до посади голови сенату Мену, яку обіймав у 2018–2024 роках. Прогресист, для якого інтереси працівників понад усе, і давній союзник Берні Сандерса, за свою кар'єру він пройшов шлях від республіканця до незалежного політика й далі до демократа, і ця автентичність «синього комірця» — його ключова премія. Його шлях до бюлетеня 2026 року був раптовим: за кілька тижнів після того, як він посів третє місце на червневих праймеріз демократів на посаду губернатора, переможець сенатських праймеріз Грем Платнер у липні знявся з перегонів на тлі звинувачення в сексуальному насильстві, яке він заперечує, і делегати партійного з'їзду обрали Джексона — 566 голосами проти 5 — для протистояння із сенаторкою з п'ятьма строками Сьюзен Коллінз. Дисконт — це свіжа поразка на загальноштатних виборах і стисла кампанія перед загальними виборами, а також атаки республіканців на його запальність і колишній союз із Платнером. Волатильність підвищена у штаті, де напружені перегони вирішують незалежні виборці. Його опора — довіра з боку профспілок; стеля ж залежить від того, чи зробить його листопад першим демократом, який виграв вибори до Сенату США в Мені з 1988 року.