Мансур Аббас

Мансур Аббас посідає виняткове місце на ізраїльській політичній арені: 2021 року він привів Раам, що виросла з Ісламського руху, до уряду Беннета–Лапіда й зробив її першою за кілька десятиліть арабською партією у складі коаліції. Рішення відмовитися від традиційної для арабських партій неучасті в коаліціях і конвертувати політичну силу в бюджети, боротьбу зі злочинністю та послуги для арабського суспільства — серцевина його суспільного становища і водночас джерело поляризації довкола нього. Його прихильники, а також частина єврейської публіки бачать у заявах на кшталт «Держава Ізраїль народилася як єврейська держава і такою залишиться» та в засудженні різанини 7 жовтня рідкісний прагматизм; опоненти в арабському суспільстві вважають це відмовою від національної боротьби, а праві вказують на коріння Ісламського руху та його спорідненість із «Братами-мусульманами». Ця напруга досягла піку восени 2026 року, коли Центральна виборча комісія вирішила дискваліфікувати Раам, а Верховний суд у складі дев'яти суддів 2 жовтня одноголосно скасував дискваліфікацію. Паралельно Аббас перебудовує свою партію: він відокремив її від Ради шури Ісламського руху, поставив другим номером колишнього депутата Кнесету Йоава Сегаловича з «Єш Атід» — першого кандидата-єврея в списку партії — і заявив, що його мета — змінити уряд і увійти до наступного. Він уже оголосив, що це будуть останні вибори, на яких він балотуватиметься до Кнесету, тож питання, яке визначатиме його становище, — чи перетвориться експеримент 2021 року на тривку спадщину. Більше, ніж у будь-якого іншого арабського лідера, його становище залежить від коаліційної арифметики: доведений вплив і відчутні здобутки його зміцнять, тоді як електоральна поразка чи витіснення на маргінес — послаблять.