Джон Тун

Як лідер більшості в Сенаті, Джон Тун торгується на інституційній репутації, а не на репутації знаменитості. Ринок закладає в його ціну два десятиліття в сенатському керівництві та контроль над графіком засідань, які забезпечують йому реальне, тривке становище. Консенсусний вердикт звучить як «впливовий гравець, мінімум театральності» — його ціна спирається на вагу посади та досвід підрахунку голосів, а не на вірусні моменти, що тримає його бету нижчою, ніж у сенаторів — завсідників кабельних новин. Волатильність зосереджена на законодавчій продуктивності: коли під його керівництвом ухвалюють важливі законопроєкти, його становище зміцнюється; коли палата заходить у глухий кут або республіканська конференція розколюється, відкривається дисконт. Оскільки сам статус лідера більшості несе премію, значна частина його ціни позиційна і переоцінилася б за будь-якої зміни контролю над палатою. Стабільні законодавчі перемоги піднімають його; втрата лідерства в палаті швидко стиснула б премію за посаду.