Бецалель Смотрич

Небагато ізраїльських політиків викликають такі розколоті думки, як Бецалель Смотрич, тож вердикт публіки щодо нього відображає відстань між його шанувальниками та противниками, а не помірковану середню позицію. Як міністр фінансів він відповідає за економіку воєнного часу: за його каденції ПДВ підвищили до 18%, 2024 року кредитний рейтинг Ізраїлю знизили, а бюджет на 2026 рік ухвалили в березні на тлі суперечки щодо передачі коштів ультраортодоксальним установам. Чимало оглядачів висловили розчарування його економічною політикою, а він сам у січні 2026 року визнав, що вона зісковзнула до економічно лівого курсу — за його словами, під тиском партнерів по уряду. Як міністр у Міністерстві оборони він очолює розширення поселень в Юдеї й Самарії — від схвалення будівництва в зоні E1 до зусиль із поширення суверенітету — і заявляє, що цими кроками ідею Палестинської держави стерто. У національно-релігійній громаді та поселенському русі це джерело палкої підтримки; у центрі й серед лівих — причина запеклого неприйняття. Вагу має й міжнародна арена: 2025 року Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія та Норвегія запровадили проти нього санкції, Нідерланди та Іспанія заборонили йому в'їзд на свою територію, а в червні 2026 року до них приєдналася Франція. До виборів до Кнесету 26-го скликання він підходить на чолі спільного списку із «Зегут» Моше Фейгліна — після місяців, протягом яких його партія тупцювала довкола прохідного бар'єра, а Ітамар Бен-Гвір відкинув ідею спільного походу на вибори. Його становище переплетене з долею табору Біньяміна Нетаньягу: збереження влади блоку втримає його вплив на Мінфін і на Юдею та Самарію, тоді як перехід в опозицію перевірить, яка частка його публічної сили спирається на посади, а не на саму людину.