Авігдор Ліберман

Авігдор Ліберман — одна з найдосвідченіших і найстійкіших постатей ізраїльської політики, і його суспільне становище має стабільну опору: базу партії «Наш дім Ізраїль», що виросла серед репатріантів із колишнього СРСР і дедалі ширше охоплює світських правих. Його послужний список — це десятиліття на найвищих посадах (міністр закордонних справ, міністр оборони, міністр фінансів) та імідж безпекового яструба; після 7 жовтня знову сплив документ, який він подав у грудні 2016 року і в якому попереджав, що ХАМАС планує захопити населені пункти та взяти заручників. Волатильним його становище робить минуле людини, яка вирішує долю урядів: 2018 року він пішов у відставку з посади міністра оборони на знак протесту проти припинення вогню в Газі, 2019-го відмовився увійти до уряду Нетаньягу через закон про призов — і Кнесет розпустився, а 2021-го став одним із творців уряду Беннета–Лапіда й обійняв у ньому посаду міністра фінансів. Публіка бачить у цій здатності до маневру водночас і перевагу, і джерело невизначеності. Його візитівка — конфлікти з ультраортодоксальними партіями через призов і відносини релігії та держави: вони згуртовують його табір, але обмежують його привабливість за межами цього табору. На виборах до Кнесету 26-го скликання він іде на чолі самостійного списку й позиціонує себе як кандидата в прем'єр-міністри: зобов'язується не сідати за один стіл із Нетаньягу та окреслює сіоністський уряд без ультраортодоксів і без арабських партій, який запровадить призов для всіх і створить державну слідчу комісію; переговори про об'єднання з Гаді Айзенкотом не дали результату, а у вересні 2026 року він навіть запропонував передати Йорданії відповідальність за безпеку та цивільні справи в зонах A і B. Вирішальна роль у формуванні наступної коаліції чи в її розвалі — важіль, яким він уже користувався в минулому, — стане найочевиднішим каталізатором зміцнення його становища.